РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ ЙОГО ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕНСТВА, МИТРОПОЛИТАБЕЛЬГІЙСЬКОГО АФІНАГОРА ЕКЗАРХА НІДЕРЛАНДСЬКОГО ТА ЛЮКСЕМБУРЗЬКОГО

Різдво 2025

№ прот.  1035/2025

Возлюблені у Христі брати і сестри,

«Слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!».

Ми живемо́ в час, позна́че́ний глибо́кою триво́гою та мора́льним зане́падом. Війни́ продо́вжують спусто́шувати народи́, зроста́є безглу́здо наси́льство, а фанати́зм і популі́зм підрива́ють осно́ви і́стини, справедли́вості та лю́дської гі́дності. По́ки лю́дство пра́гне забути́ смерть, воно́ одноча́сно накопи́чує за́соби, які́ ро́блять можли́вим самозни́щення лю́дського ро́ду. Ло́гіка вла́ди витісня́є ло́гіку служі́ння, і бага́то хто почу́вається неви́ди́мим, ви́рваним з корі́нням та позба́вленим се́нсу.

Ця зо́внішня кри́за відобража́є вну́трішню, духо́вну кри́зу. Коли́ душу́ зане́дбано, вона́ блука́є в те́мряві, шука́ючи ні́жності, тепла́ та спра́вжньої краси́. У цій порожне́чі одні́ шука́ють і́стини, і́нші ж намага́ються втекти́ від реа́льності че́рез вжива́ння нарко́тиків або́ самогу́бство, у відчайду́шній спро́бі заглуши́ти екзистенці́йний біль.

Лю́ди зачаро́вані сме́ртю, бо пра́гнуть ві́чності та ві́рять, що зустрі́нуть лише́ ніщо́. Гли́бо́ко всере́дині лю́дство керу́є любо́в’ю, пра́гненням ці́лісності та є́дності. Але́ ця любо́в стика́ється з реа́льністю сме́рті та ризику́є перетвори́тися на нена́висть до себе́ та воро́жість до і́нших. Існу́є бага́то форм ві́дча́ю, ча́сто прихо́ваних, і́ноді я́вних, але́ за́вжди́ виявля́ють незді́йснене бажа́ння життя́.

А по́тім настає́ Різдво́: таємни́ця Вті́лення. Бог се́ред на́с, Бог з на́ми, Бог у нас. Бог, яки́й прихо́дить нам назу́стріч на́віть у сме́рті, і на́віть у глибинах пекла́. Христия́нська іконогра́фія поту́жно виража́є це: як те́мний грот Різдва́, і як пелюшки́, що огорта́ють Дити́ну, нага́дують похоро́нні покрива́ла поме́рлого у Страсну́ п’ятницю. На́віть у яслах хрест вже передвіщений.

Ми не зна́ємо то́чної да́ти наро́дження Христа́. Це́рква встанови́ла свя́то Різдва́ Христо́вого на 25 гру́дня відпові́дно до глибо́кої космі́чної симво́ліки: Бог прихо́дить до нас у найдо́вшу ніч, коли́ ми боїмо́ся, що те́мрява погли́не́ все. Саме́ тоді́, у сві́ті, позна́ченому ні́ччю та сме́ртю, прихо́дить Бог. Вже не як дале́кий і недосту́пний Бог, а як Бог, яки́й близьки́й, Бог, що став пло́ттю.

Він прихо́дить у сме́рті, щоб перемогти́ смерть; він прихо́дить уночі́, щоб перемогти́ ніч. Сві́тло, що огорта́є пастухі́в, вже сповіща́є сві́тло Велико́дня. Він – Еммануїл, Бог-з-нами, стражде́нний Месі́я, яки́й воскреса́є з ме́ртвих і воскреша́є нас.

Таки́м чи́ном, у світ вхо́дить і́нша си́ла: си́ла, яка́ прихо́дить зві́дкись ще і не підпорядко́вується зако́нам цього́ сві́ту. Си́ла, яка́ є чи́стим добро́м, проще́нням, милосе́рдям, ні́жністю, сві́тлою та тво́рчою любо́в’ю – сами́м життя́м Бо́га, яке́ у Хри́сті ста́є життя́м лю́дства. У Хри́сті Бог проника́є в се́рце лю́дства; він наза́вжди́ ста́є між на́ми та небуття́м; Він бо́реться з на́ми і за нас про́ти сме́рті.

Від нас, бра́ти і се́стри, вимага́ється прийня́ти цю Дити́ну, для яко́ї «не було́ місця́ в постоялому дворі». Нас про́сять відкри́ти на́ші серця́ цій Богодитині та прийня́ти її́ в на́ші серця́ сього́дні, прийма́ючи Євхари́стію: це зе́рно́ життя́, покли́кане рости́ та прино́сити плоди́. А ці плоди́, ка́же апо́стол Павло́, є «любо́в, ра́дість, мир, довготерпі́ння, доброта́, милосе́рдя, ві́ра, ла́гідність, зде́ржливість» (Гал. 5:22-23).

Від нас, бра́ти і се́стри, вимага́ється, ма́бу́ть, найва́жче з усього́: прийня́ти любо́в. Бо ми так ча́сто става́ли байду́жими або́ недові́рливими, і́ноді на́віть вну́трішньо бунтівни́ми. Одна́к, лише́ дозволя́ючи собі́ бути́ коха́ними, Бог, Яки́й є Любо́в’ю, мо́же люби́ти че́рез нас.

Тому́, бра́ти і се́стри, молі́мося, щоб у цьому́ сві́ті стражда́нь ми були́ вірні́шими сві́дками Єванге́лія, До́брої Нови́ни: Бог тепе́р з на́ми, бли́жчий до нас, ніж ми до сами́х себе́.

Ми з нетерпі́нням чека́ємо на багатьо́х із вас у на́шому соборі на вечі́рні та благослове́нні хлі́ба Свято́го Василя у неді́лю, 11 сі́чня, о 16:00.

Молю́ся, щоб ра́дість цього́ наро́дження напо́внила ва́ші серця́ подя́кою Бо́гу за все, що Він ро́бить для нас, перш за все за любо́в, яку́ Він дару́є нам, посила́ючи Свого́ Си́на у наш світ.

З мої́м батькі́вським благослове́нням та вели́кою любо́в’ю.

Брюссель, в канцелярії архієпископії, Різдво 2025 ро́ку.

Митрополит Бельгійський Афінагор Екзарх Нідерландський та Люксембурзький